За даними Міжнародної організації з міграції (МОМ), станом на червень 2026 року в Україні близько 3,9 мільйона людей залишаються внутрішньо переміщеними. Хоча їхня частка від населення країни з 2023 року майже не змінюється і становить приблизно 12%, ситуація для більшості таких родин із кожним роком лише ускладнюється.
У звіті зазначається, що майже сім із десяти переселенців не можуть повернутися додому вже понад два роки. Крім того, лише за перші шість місяців 2026 року через бойові дії свої домівки були змушені залишити ще близько 132 тисяч людей.
Заступник голови Представництва МОМ в Україні Деян Кесеровіч наголосив, що незмінна кількість переселенців не означає покращення умов їхнього життя. За його словами, багато сімей уже витратили власні заощадження, змушені скорочувати витрати, зокрема на лікування, або переїжджати до менш комфортного житла, аби покрити найнеобхідніші потреби. Він підкреслив, що довготривала підтримка залишається критично важливою для відновлення стабільності таких родин.
Дослідження показало, що 87% сімей переселенців були змушені вдатися щонайменше до одного вимушеного кроку, щоб вижити. Найчастіше люди використовували власні заощадження (75%), економили на комунальних послугах (59%) та скорочували витрати на медичну допомогу (53%). Кожне п’яте домогосподарство переїхало до житла гіршої якості, а 17% респондентів повідомили про заборгованість з оренди.
Питання безпеки залишається визначальним для більшості переселенців. За даними МОМ, 82% опитаних готові повернутися додому лише після завершення бойових дій. Водночас дедалі більше людей налаштовані будувати життя в громадах, де мешкають зараз. Якщо у березні таких було 51%, то в червні цей показник зріс до 58%.
Окремо у звіті зазначається, що приблизно 2,15 мільйона переселенців, або 56% від їхньої загальної кількості, походять із територій, які залишаються повністю або частково окупованими. Саме вони найчастіше стикаються з тривалим вимушеним переселенням, серйозними труднощами та обмеженими можливостями для повернення.
У МОМ наголосили, що людям уже недостатньо лише гуманітарної допомоги. Вони потребують довгострокової підтримки у питаннях житла, працевлаштування, доступу до медицини та інших базових послуг, щоб мати змогу безпечно й усвідомлено вирішувати, чи інтегруватися у нових громадах, переїхати в інший регіон або повернутися додому, коли це стане можливим.
Раніше уряд збільшив з 60 до 90 днів строк надання компенсації закладам за розміщення внутрішньо переміщених осіб, які через війну втратили документи,
Кабмін розширив допомогу на проживання для ВПО
